Вірші про осінь для дітей

«Тане осінній замріяний день, синюватий вечір м’яким покривалом спускається на землю, стираючи барви, лякаючи дзвінкою прохолодою, нагадуючи про те, що скоро вже все навкруги відцвіте, відбуяє, зблякне, пожовкне…»

Осінь – загадкова та чарівна пора. Вона може бути веселою та яскравою, коли все навкруги освітлено сонцем, коли тебе оточують дерева, на яких листя немов розмальоване. Через деякий час осінь стає замріяною та сумною – йде дощ і день здається вічністю, а потім стає зовсім холодно. І таке враження, що в такі дні осінь прощається з нами, уступаючи місце величній зимі.

ОСІНЬ
Автор Л. Новикова

Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.
Вітром двері відчинила:
- Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
- Через рік мене чекайте!

ЧАКЛУНКА
Автор Н. Замрія

Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!

КОРОЛЕВА ОСІНЬ
Автор Н. Замрія

Королева Осінь
Всіх до столу просить.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.

ОСІНЬ
Автор Богдан Чалий

Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!

ОСІННІЙ ПАРК
Автор О. Війтик-Ющук

Вже побагряніло
Листячко на клені,
Але на вербиці
Ще воно зелене.

На каштані листя
З жовтою каймою.
Йду осіннім парком
Тихою ходою.

Таких фарб немає
Влітку, ні зимою.
Недаремно осінь
Зветься золотою.

ОСІНЬ
Автор Богдан Чалий

Ніби притомилося сонечко привітне:
У траві пожовклій молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі сонячно зелена.
Журавлі курличуть: летимо у вирій.
Пропливає осінь на хмарині синій.

ДОЩОВА ОСІНЬ
Автор А. Качан

Водить осінь хороводи
То із листя, то з дощів.
На прогулянку виходять
Парасолі і плащі.
Там розмову парасолі
Із плащами завели:
«Ах, як довго у неволі,
У темниці ми були.
Та вернулися тумани,
Задощило в небесах,-
І ми знову у пошані,
Знов нас носять на руках».
І прийшли тоді до згоди
Парасолі і плащі,
Що найбільша насолода –
Це коли ідуть дощі.

ОСІННІ КЛОПОТИ

На городі осінь мила
Нам гостинці залишила.
Зажурилась баба Ната:
— Як же вчасно все зібрати?!

Зберемося разом, друзі, —
Допоможемо бабусі!
Баранець з ягням удвох
Обмолочують горох.
Свинка й козлик залюбки
В льох складають бурячки.

ОСІНЬ
Автор П. Осадчук

… Осінь на узліссі
Фарби розбавляла,
Пензликом легенько
Листя фарбувала.
Вже руда ліщина,
Пожовтіли клени.
В пурпурі осіннім
Тільки дуб зелений.
Утішає ясен:
- Не сумуй за літом!
Геть усі діброви
В золото одіто.


ШЕПІТ, ШЕЛЕСТ, ШЕРЕХ ЛИСТЯ
Автор Т. Корольова

Шепіт, шелест, шерех листя…
Ходить осінь золотиста,
Жовтокоса, багряниста,
З тихим шумом падолисту.
Шелест, шурхіт по діброві…
Стиха осінь колискові
Шепче нам про неба просинь.
Шепче осінь. Шепче осінь…

КАШТАНОПАД
Автор Г. Маніва

Ось червоний
Впав листок,
А за ним
Каштанчик – скок!

Жовтий лист
На землю ліг,
Слідом знов
Каштанчик – плиг!

День за днем
Таке підряд –
Падолист,
Каштанопад.

ОСІННІ ТАНЦІ
Автор К. Перелісна

Вітер взяв сопілку в руки:
— Ду-ду-ду!
Хто зі мною потанцює
У саду?

Захиталися жоржини:
— Може, й ми!
Тільки ти нас над землею підійми!
— Шкода часу,— вітер каже,—
Підіймать!
Видно, вам не доведеться танцювать!

Тут як зірвуться листочки із дубка,
Із вербички, із берези,
Із кленка,— хто червоний, хто жовтавий, хто рудий,
А хто трішечки зелений —
Молодий.

Як закрутяться у танці
Угорі! І низенько над землею,
У дворі. Вітер кинувся за ними:
— Ой, ду-ду!
От хто вміє танцювати
до ладу!

ЛІСОВА КОЛИСКА
Автор В. Скомаровський

Стежка, озеро, стіжок –
Все у падолисті,
І в гніздечку для пташок
Задрімав сухий листок,
Наче у колисці.

ОСІННІ ВІЗЕРУНКИ
Автор Ю. Ференцева

Осінь килим ткала з листя —
Візерунки золотисті
З червонястими квітками
Та барвистими стьожками.

Осінь килим вишивала,
Ниточок пішло чимало —
Листя клена і калини,
Дуба, ясеня, ожини,
А між ними горобина —
Наче полум’я горить!
Осінь ткала з листя килим.
Де-не-де щось зеленіло,
Зверху смуга срібно-біла —
Зранку паморозь блищить…

ОСІНЬ
Автор К. Перелісна

Листячко дубове,
Листячко кленове
Жовкне і спадає
Тихо із гілок.
Вітер позіхає,
В купу їх згортає
Попід білу хату
Та на моріжок.
Айстри похилились,
Ніби потомились —
Сонечка немає,
Спатоньки пора!
А красольки в’ялі
До землі припали.
Наче під листочком
Вітер догоря.

ЛІСОМ ОСІНЬ ПОХОДИЛА
Автор Г. Шевчук

Лісом осінь походила —
Все навкруг позолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку.


ДАРИ ОСЕНІ
Автор Г. Шевчук

Восени врожай збирають
На городах і в садках.
Груші, яблука звисають
На тонесеньких гілках.
В лісі білочка руденька
Під пеньком знайшла грибок.
Ухопила — та хутенько
Заховала в теремок.

ОСІНЬ
Автор І. Кульська

Коли вона загляне в сад —
Наллється соком виноград,
І різні яблука ренет
Солодкі стануть, наче мед.
Коли огляне баштани —
Надмуться гордо кавуни,
І запишається в хустках
Товста капуста на грядках.
Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках —
Все розмалює на путі,
Берези стануть золоті!
І ми її уклінно просим: —
Заходь у гості, щедра осінь!

ЩО НА СПИНЦІ В ЇЖАЧКА?
Автор Г. Усач

Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Він несе на спинці
Золотий листок.
Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золоту.

ОСІНЬ
Автор Н. Донець

Сумує жовтень в нашому саду.
Поодцвітали мальви сніжно-білі,
Хмелі перебродили у меду,
І журавлі полинули у вирій.
Вже не сміються ластівки малі.
Не золотіє мак духмяним цвітом.

А яблуні – заплакані й сумні…
Вони не скоро знов побачать літо.
Все листопади вдаль перенесли…
Бузкова тиша. Сад тривожно-синій
Смородина ще в залишках золи.
А на гілках цвіте холодний іній.

ВОВК ОСІННЬОЮ ПОРОЮ
Автор М. Тарасич

Вовк осінньою порою
Примостився під сосною –
Шиє валянки вовчисько,
Бурмотить: «Зима вже близько.
Шубу теплу власну маю,
Лапи в валянки сховаю.
Ще пошию рукавиці
Вовченятам і вовчиці».

ОСІНЬ
Автор О. Роговенко

Знову я дивлюсь в віконце:
Он за ліс заходить сонце.
В лісі ходить хитрий лис…
«Мамо, що це, подивись?
Вчора ліс ще був зеленим
А сьогодні… онде клени
Червоніють, мов вітрила,
І берізка пожовтіла».
«Як красиво, — каже мама, -
Це віконце — наче рама,
А від сонця подарунок —
Панни Осені малюнок».

БІЛОЧКА ВОСЕНИ
Автор Л. Костенко

На гіллячках, на тоненьких,
Поки день ще не погас,
Сироїжки та опеньки
Білка сушить про запас.

Так нашпилює охайно,
Так їх тулить на сосні
І міркує: а нехай-но
Ще побудуть тут мені!

Поки дні іще хороші,
Поки є іще тепло,
А як випадуть пороші,
Заберу їх у дупло.

Буде холодно на дворі,
Сніг посиплеться з дубів,
Буде в мене у коморі
Ціла в’язочка грибів!

Але білочці не спиться.
Дятел стукає: тук-тук!
Щоб не вкрала їх лисиця
Або хитрий бурундук.


ЯК ГАРНО В ЛІСІ ВОСЕНИ!
Автор Н. Стефурак

Як гарно в лісі восени!
Кленову гілочку торкни -
Вона здригається, бринить,
Немов струни сталева нить.

Жовтіють граби і дуби,
Вкривають листячком гриби,
Кущі, галявини, плаї,
Сліди малесенькі твої.

Навкруг завія золота -
Багряне листя обліта.
Сміється сіверко: “Лови!”,
Зірвавши шапку з голови.
І ти за шапкою біжиш
У цей малюночок, у вірш,
В дитинства сонячного світ,
А мама дивиться услід.

ХОДИТЬ ОСІНЬ
Автор Л. Новикова

Загорнулися в тумани
Запечалені світанки,
Ходить осінь по стежинах,
Губить літа витинанки.

Розфарбовує осики,
Розлива свою журбу,
Взувши жовті черевики,
Іде прясти під вербу.
Золотими ниточками
Вишива сорочки кленам
І засмаглими руками
Листя струшує зелене.
На долоні розсипає
Срібні роси-намистини,
В довгі коси заплітає
Оксамитові жоржини.

ОСІНЬ
Автор Ф. Петров

Трав м’які вершечки
Зжовкли на покосі.
Вже тонкі вервечки
Посукала осінь,
І на них гойдає
Хмар важкі колиски
Тихо опадає
Листя із берізки.
Небо прохололе
Сіє дрібно мжичку.
Щоб родило поле
Жито і пшеничку.

ОСІННЄ
Автор Л. Павленко

Жовте листя. Сіре небо.
Яблука червоні.
Заховавсь пташиний щебет
У моїй долоні.
Попелясті павутини…
Очевидно, осінь
Просочилась по краплині
У серпневі роси.

Бродить вітер по алеях,
Носить запах диму.
Вітер губиться в ідеях:
Як зустріти зиму?
В сон поринули городи,
Яблука зірвали.
І зелене вийшло з моди,
Сіре модним стало.

Небо, тихе і похмуре,
Мокне у калюжі.
Чоловік задуму курить,
Згадуючи ружі.
Та нехай і згасла зелень,
Хай і зблякла просинь, -
Не печалься, рідна земле:
В тебе славна й осінь!

КЛЕНОВІ ЛИСТКИ
Автор І. Блажкевич

Осінь, осінь… Лист жовтіє.
З неба часом дощик сіє.
Червонясте, золотисте
Опадає з кленів листя.
Діти ті листки збирають,
У книжки їх закладають.
Наче човники, рікою
Їх пускають за водою.
З них плетуть вінки барвисті —
Червонясті, золотисті.

ЗАЖУРИЛАСЬ БДЖІЛКА
Автор В. Ґренджа-Донський

Зажурилась бджілка…
Що робити має,
Бо у полі жовкнуть квіти,
Де медок збирає.
Де медок збирала, -
Де вона гуляла,
Там ті квіти, ясні квіти
Осінь притоптала.
І зима надійде,
Вкриє гори й доли,
Хто заплаче за квітками,
Як не тії бджоли.


ЛИСТОПАД
Автор А. Житкевич

Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.

Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.

ОСІНЬ
Автор Я. Щоголів

Висне небо синє,
Синє, та не те;
Світе, та не гріє
Сонце золоте.
Оголилось поле
Од серпа й коси;
Ніде приліпитись
Крапельці роси.
Темная діброва
Стихла і мовчить;
Листя пожовтіле
З дерева летить.

Хоч би де замріла
Квіточка одна;
Тільки й червоніє,
Що горобина.
Здалека під небом,
В вирій летучі,
Голосно курличуть
Журавлів ключі.

ОСІНЬ
Автор П. Грабовський

Осінню дмухнуло,—
Висохли квіточки,
Хмуро, безпритульно
Глянули садочки.
Жовкне і травиця.
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.
Хмара небо криє,
Сонечко не блисне,
Вітер вовком виє,
Дощ потоком висне.
Швидко погнав води
Струмок бистрохвильний;
Пташка від негоди
Подалася в вирій.

ОСІНЬ
Автор М. Трохим

Осінь, ліс зашелестів,
Опадає листя.
Ліс накинув кожушок
Золотистий.
Відлітають вже птахи,
І пісень не чути
Забуваються стежки
В ліс забутий.

ПОТЕМНІЛИ КРОНИ СОСОН
Автор В. Скомаровський

Потемніли крони сосон,
Тихо сіються дощі,
Оголила темна осінь
І дерева, і кущі.

І тепер здаля помітні
Гнізд воронячих шапки,
Зникли птахи перелітні –
Гуси, іволги, шпаки.

У гіллі синиця тенька,
Лущить зерна цілий день,
І від білочки опеньки
Поховалися за пень.

ОСІНЬ
Автор В. Бичко

Непомітно з’явилася осінь –
День коротшим стає щодоби.
Глянь, берізки – уже златокосі,
І в дубів багряніють чуби.
Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби – дзвінкі журавлі,
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі.

БАРВИСТА ОСІНЬ
Автор Т. Корольова

Осінній дощик дрібно плаче,
І листячко жовтогаряче
З дерев поволі опадає,
Лиш клен рудий горить-палає.

Дарує нам барвиста осінь
Буяння фарб і неба просинь:
Ранкові прохолодні роси,
Верби старої жовті коси,

Багрянець лісу світанковий,
Пташиний щебет загадковий
І павутиння візерунки —
Це щедрі осені дарунки.


ОСІННЯ ЛІЧИЛКА
Автор А. Королів

Одна – велика диня,
А он два буряки,
Три баклажани сині,
Чотири огірки.
А далі теж не пусто:
Червоних п’ять перчин,
Шість качанів капусти,
Солодких сім морквин.
Ще далі поглядімо,
Що осінь принесла,
Анумо полічімо
Останні три числа:
Це – помідорів вісім
Та дев’ять картоплин,
А у вінку повисли
Аж десять цибулин.

ОСІНЬ, НАША ОСІНЬ
Автор М. Познанська

Осінь наша, осінь —
Золота година,
Неба ясна просинь,
Пісня журавлина,
Бабиного літа
Довгі, білі коси…

І дорослі й діти
Люблять тебе, осінь.
Та не тільки славна
За свою ти вроду —
Урожай іздавна
Ти несеш народу:
Щедра і дорідна,
Пахнеш ти медами,
Славиш край наш рідний
Зерном і плодами!

ЗОЛОТА ОСІНЬ
Автор К. Перелісна

В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки
Буро-золотаві.

Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі
Й небо синє-чисте.

Метушні немає,
Тиша й прохолода –
Осінь золотая
Тихо-ніжно ходить.

ЖОВТЕНЬ
Автор Н. Приходько

Тихо осінь ходить гаєм.
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта…

ОСІННІЙ ДОЩИК
Автор К. Перелісна

Пожовтіло листячко
На кленочку,
Почорніли айстроньки
У садочку.

Заховалось сонечко,
Не видати,
Сипле вітер дощиком
Кругом хати.

Стукотить і грюкає
У віконця:
«А що?.. Вам не весело
Тут без сонця?».

Такий вітер капосний,
Сам гуляє,
А дітей на вулицю
Не пускає.

ОСІННЯ ВИШИВАНКА
Автор Б. Сахно

Вишивають гладдю журавлі
Дощового неба скатертину.
Вітерець безжально до землі
Нахилив пожовклу горобину.
Оселився дощик на гіллі,
Облітає айстра пелюстками,
Вишивають небо журавлі
Чорними і білими нитками.

ЗОЛОТА ОСІНЬ
Автор О. Бродський

Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі,
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.

Tags: , , , , , ,

previous post: Почему вода в море соленая? | next post: Новогодняя раскраска – зайцы под ёлочкой

  • елена

    шикарная подборка! просто супер!

  • вероника

    дуже багато гарних віршів. дякую величезне!!!

  • http://www.facebook.com/profile.php?id=100001069138915 Лариса Кучережко

    Дякую за чудову добірку поезії. Саме те, що шукала

  • вика

    стишки просто супер 2 из них помню со своего детства сразу же с дочкой один выучили

  • Сергій

    Дуже класні віршики. Є з чого вибрати. Дуже дякую.